Аналітика
Перегляди: 680
29 липня 2024

Архітектурні пам'ятки Одеси: відновлення, державне та іноземне інвестування, проблеми та перспективи

Михайло Шабанов,
політолог, доцент кафедри політології ОНУ імені І. І. Мечникова,

у співавторстві з Ксенією Кутовою

Одеса – перлина півдня України. Історико-культурна спадщина міста є фундаментальною та має безліч специфічних особливостей, в тому числі в архітектурних ансамблях. Після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Одеса зазнала значних втрат. І це не тільки людські жертви, руйнування енергетичних, інфраструктурних об’єктів, житлових будинків та приватних помешкань одеситів. Величезної шкоди завдано саме архітектурним пам’яткам міста.  Кожна з них не тільки виконувала певну функцію на сучасному етапі, а й була символом, безумовним історичним надбанням, мала культурний або релігійний бекграунд, який в багатьох сенсах сутнісно унікальний. І йдеться не лише про загальнонаціональний, а й загальноєвропейський масштаб. Цей факт є надзвичайно важливим. Тому позиція щодо відновлення міста має бути принциповою – передусім позицією «чітких сигналів» до Європейського Союзу та національних урядів.

Те, що архітектурні пам’ятки Одеси є частиною європейської спадщини, привертає увагу іноземних донорів, у першу чергу італійських та французьких. Оскільки значну кількість архітектурних шедеврів міста створили саме італійські майстри, активність італійської сторони на урядовому рівні та на рівні договорів між містами цілком зрозуміла та обумовлює подальшу інтенсивну співпрацю й комунікацію. Наразі можна з упевненістю заявити про стабільність надання коштів для відновлення від цієї країни.

Міжнародна допомога є об’єктивно значною. Проте коли йдеться про проблематику відновлення архітектурних пам’яток міста Одеси, необхідно вибудувати цілісну картину цього багатовимірного процесу, де наявні і довоєнні аспекти співпраці та планування, і сучасні кардинальні зміни в добу потрясінь, пов’язаних із повномасштабною війною та високим рівнем інтенсивності обстрілів Одеси та Одещини.

Архітектурні пам’ятки, що постраждали

Варварські терористичні обстріли міста Одеси відбуваються з певною періодичністю. Однак можна визначити період (и), коли найбільше постраждала саме історична архітектура міста. Так, 2023 року зазнали пошкоджень такі пам’ятки XIX-початку XX сторіччя: будинок Чижевича, будинок Папудової, будинок Заблудовського, будинок Гагаріна, будинок Януша, будинок Жданової, будинок Рассель дель Турко, будинок Масса, особняк Манук-Бея, будинок Ковалевського, будинок Порро, будинок Машевського та інші. Цей перелік не повний. Слід також зауважити, що ступінь пошкоджень та руйнацій цих будівель різний.

У липні 2023 року до списку постраждалих архітектурних пам’яток потрапив Будинок вчених в Одесі (громадська інституція, вул. Сабанеїв міст 4, 6) та будинок К.І. Соломос (вулиця Преображенська 4). Кошти на відновлення Будинку вчених надійдуть, зокрема в межах допомоги від Італії.  Будівля зазнала значних внутрішніх пошкоджень, в тому числі декоративного скла (розбито 22 аутентичні вітражі), мармуру тощо. До розбирання сміття після удару долучилися волонтери та небайдужі громадяни. Однак процес відновлення – це вже справа рух фахівців. І слід визнати, що відбудова затягується через особливості інженерного сполучення та розташування будівлі.  Наразі на цьому об’єкті проведено роботи з консервації.

Пошкоджені цивільна інфраструктура, житлові будинки і собор, є поранені: наслідки нічної атаки РФ по Одесі

В Одесі розбирають завали після російського удару по місту 23 липня. Фото: Одеська міська рада

Будинок К. І. Соломос (вул. Преображенська 4). 23.07.2024. Фото: Автор

Будинок вчених (вул. Сабанеїв Міст 4). 23.07.2024. Фото: Автор

Загалом унаслідок обстрілів влітку 2023 року в Одесі постраждало понад  100 пам’яток культури. У нинішньому,  2024 році, роботи з реставрації та консервації пошкоджених об’єктів тривають. Цей рік можна назвати  роком реалізації запланованих заходів з реставраційних робіт, які, однак, відбуваються у вкрай складних умовах, з огляду на аномальні погодні умови літа та перебої з електропостачанням у місті.

Шляхи надходження фінансування на поточне та стратегічне відновлення

Потреба у відбудові архітектурних пам’яток, що мають історичне та культурне значення для України, є  нагальною. І тут важливо врахувати міжнародний, зокрема багатовимірний європейський досвід. Європейські практики містять або залучення грантового фінансування, або передачу об’єктів бізнесструктурам, приватним власникам для подальшої «комерціалізації».  Тобто власник виконує реставраційні роботи, підтримує будівлю у належному стані,  дбає про збереження її історичного образу. Водночас він отримує прибуток від експлуатації цієї будівлі з комерційною метою.

 Іншими словами, власник використовує архітектурну пам’ятку, але дбає про максимальне збереження її автентичності. Він просто не має права вносити кардинальні, неузгоджені з державними інституціями, зміни в архітектурний об’єкт. Ця умова фактично є обов’язковою, і держава стежить за її дотриманням. У разі «успішного» використання архітектурної пам’ятки, її автентичого стану, закономірно і власник, і держава, і громада міста отримують свої вигоди: споруда приваблює відвідувачів, зростає туристичний потік тощо. Така стратегія відновлення пам’яток та залучення коштів від приватних інвесторів потенційно може бути реалізована в межах Одеси, тим більше, що інвестиції готові запропонувати й іноземні комерційні структури, які вже мають і відповідний досвід, і гарну репутацію. Водночас для реалізації такого сценарію є низка умова, головні з яких – безпека та формування законодавчої основи.

Нині ситуація в Україні де-факто є екстраординарною через повномасштабну війну. Класичні приклади відновлення не спрацьовують уповні. З огляду на поточну ситуацію, необхідно розробити більш гнучкий підхід до розв’язання цієї проблеми. Європейські моделі потребують певної трансформації під вітчизняні реалії, навіть коли йдеться, наприклад, про комерційне використання архітектурних пам’яток. Адже  в Україні також існує поняття охоронних договорів, хоча держава не завжди в змозі простежити належним чином, чи власник дбає про об’єкт культурної спадщини. Але є й інший бік медалі. В умовах вкрай важкого стану, в якому опинився місцевий бізнес, залучення його до користування об’єктами культурної та історичної спадщини повинно щонайменш відбуватися на пільгових умовах. Необхідно виробити систему з низкою компенсаторних механізмів. Окрім того, законодавство щодо охорони об’єктів культурної спадщини загалом потребує змін та удосконалення. Саме реальне законодавче «перезавантаження»  у цій сфері може вплинути на загальний стан справ.

Йдеться передусім  про побудову нової системи поглядів на співвідношення бізнесу та культурної спадщини, інвестування, нової взаємодії.

Ян Шапіро, громадський діяч, засновник U-Nation, організації, діяльність якої спрямована на відкриття інноваційних проєктів з розвитку та відновленням економіки, нагололошує:

«Основний фокус – це інтеграція інновацій в економічне відновлення та взагалі залучення міжнародної спільноти до розвитку України. Оскільки ми ведемо перемовини з багатьма міжнародними компаніями та інвесторами саме в цій сфері, то скажу, що архітектурна відбудова точно має інтерес, тому що сьогодні у світі є тренд на сталий розвиток та будівництво з використанням зелених технологій. Сьогодні під розвиток таких проєктів ЄС виділяє фінансування, та щоб відповідати нормам ЄС, куди Україна зараз впевнено рухається, абсолютно всі процеси відбудови повинні відбуватись з урахуванням цих стандартів.

Є багато проєктів іноземних, що хочуть зайти на ринок України з багатьох причин – для одних це випробування нових технологій, для інших – можливість отримати фінансову підтримку від держави, де вони базуються, на реалізацію подібних проектів.

…Важливо розуміти, що більшість державних інвестицій від наших країн-партнерів розподіляються на проєкти з   наявністю консорціумів, де задіяна як українська сторона, так і їхні організації та компанії. Тим вони підтримують свій бізнес та допомагають Україні».

За таких умов треба визнати факт необхідності формування власної вітчизняної моделі або «дорожньої карти» щодо залучення коштів та впровадження проєктів з відновлення архітектурних об’єктів, що мають історичне та культурне значення. Ця модель має передбачати поєднання декількох поглядів / досвідів з відновлення.  Наразі у цьому сенсі можна виокремити щонайменше три виміри – шляхи надходження фінансових ресурсів на поточне (ремонт, реставрація) та стратегічне, себто повне відновлення, хоча повне відновлення в період війни залишається під питанням. Звичайно, ці шляхи не є «панацеєю» для розв’язання проблеми. Але процес відновлення  потребує істотної колаборації та вироблення єдиного підходу вже на сучасному етапі. На жаль, такої єдиної гнучкої «схеми» наразі немає.

Ситуація ускладнюється ще й тим, що ремонту та реставрації потребують не тільки пам’ятки, пошкоджені періодичними російськими обстрілами. В Одесі є  архітектурні об’єкти, які руйнуються не через війну і потребують негайних інвестицій у відбудову, інакше їх можна втратити зовсім. З іншого боку, саме війна та брак коштів визначають «сповільненість» інвестування.

Для відбудови потрібна синергія

Щоб змінити ситуацію, необхідні, по-перше, зацікавленість та залученість до розв’язання проблеми держави та місцевих органів самоврядування і законодавче забезпечення процесу. Щодо першого, то можна відзначити: і держава, і місцеве самоврядування виявляють зацікавленість в охороні культурної та історичної спадщини Одеси. Стосовно другого питання, важливо зауважити, що  в Україні є два різновиди статусів для об'єктів культурної спадщини: національного значення та місцевого значення. Саме від статусу безпосередньо залежить,  який орган контролює виконання охоронних зобов'язань та реставраційні роботи за відповідними проєктами. І тут постає проблема: архітектурні пам’ятки перебувають у підзвітності Міністерства культури, однак вся необхідна інфраструктура для  обслуговування – у Держбуду (до складу якого раніш входили ці об’єкти). Закономірно з огляду на це постають істотні перешкоди. Наразі архітектурні пам’ятки Одеси – на державному обліку, а архітектурні об’єкти національного і місцевого значення внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. У стратегічному плануванні – створення реєстру постраждалих об’єктів культури. Це дасть змогу оптимізувати можливості для надання допомоги з чітким розумінням конкретних потреб з реставрації. Важливим завданням є введення в дію електронного реєстру нерухомих пам’яток України «єПам’ятка».

Для збереження архітектурних пам’яток Одеси важливою є місія органів місцевого самоврядування як головного виразника інтересів одеської громади.   Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради (Управління перебуває в стадії ліквідації згідно з рішенням Одеської міської ради № 978-VIІI від 28.09.2022 р.) є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини місцевого самоврядування, здійснює свої повноваження відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України  «Про охорону культурної спадщини» тощо. У воєнний час ця уповноважена інституція не втрачає свого функціоналу, проводиться системна робота та побудова низки комунікаційних зв’язків з міжнародними партнерами.

Другою складовою успіху є допомога міжнародних партнерів України, зокрема європейських, які у 2023–2024 роках висловили пряму готовність надати необхідні кошти та консультативну підтримку у реставраційних роботах з боку спеціалістів країн ЄС. Серед європейських країн в цьому процесі чітко заявили про бажання допомогти Одесі Греція, Італія, Франція. Започатковані рішення на сучасному етапі пролонгуються та мають характер довготривалих стратегій під час воєнних дій та по завершенні повномасштабної війни.

По-третє, добровільні пожертви одеситів, небайдужих до точкового або широкомасштабного відновлення архітектурних пам’яток. У разі надходження добровільних пожертв – це є безпосереднім пролонгуванням волонтерської участі у подоланні наслідків російських ударів із руйнаціями пам’яток архітектури.

У реальності ці три шляхи перетинаються між собою. Можлива і важлива синергія під час процесу відновлення. Однак найпотужнішим поштовхом до відбудови, звичайно, стане завершення війни або активних бойових дій, тобто ракетних обстрілів та атак дронами. А поки необхідно зробити кроки, які дозволять захистити історичні надбання і активізувати міжнародну підтримку. І щодо останнього знаковою подією стало внесення у січні 2023 року історичного центру міста до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Цей символічний акт заклав фундамент  для подальшої міжнародної комунікації та допомоги. Він не є «щитом» для історичного центру Одеси. Він не зупиняє подальших втрат та не захищає від потенційних руйнувань. Однак дає надію на майбутнє та міжнародну інституційну й урядову підтримку (зокрема й неєвропейську).  Для міжнародної спільноти внесення міста до списку акцентує увагу на історичній спадщині Одеси та вводить її у коло загальносвітового надбання. Власне шлях до внесення історичного центру міста до переліку пам’яток світового значення істотно розтягнувся у часі з 2008 року і завершився логічним рішенням ЮНЕСКО тоді, коли історична архітектура опинилася на межі знищення. Тобто відбувся процес своєрідного «маркування» для світу, що є важливим з точки зору уваги до збереження та подальшого відновлення. Власне це сприятиме й інвестуванню у відбудову.

На 2024 рік філія ЮНЕСКО запланувала два проєкти для України:

  • «Реагування на надзвичайні ситуації для всесвітньої спадщини та культурних цінностей: оцінка збитків та захист», який має профінансувати уряд Японії.
  • «Посилення захисту історико-культурних цінностей Одеси у зв'язку із пошкодженнями, що сталися 20 та 23 липня 2023 року» від одного з підрозділів ЮНЕСКО.

За даними видання О море, в масштабах запропонованих проєктів планується «відновлювати 10 найбільш пошкоджених об'єктів Одеси.» Відповідальність за співпрацю з цього питання взяло на себе Міністерство культури.

Важливим напрямом є міжнародна допомога та підписання відповідних договорів з іноземними партнерами: інституціями, фондами, урядами та навіть містами. 15 травня 2024 року було підписано Тристоронню угоду між урядами України, Італії та ЮНЕСКО. Вона стосується виділення італійською стороною коштів на відновлення, а саме на пошкоджені російськими обстрілами пам’ятки архітектури зі списку ЮНЕСКО в Одесі. Як повідомили в Міністерстві культури України, план відновлення розрахований на три роки і коштуватиме 45 мільйонів євро. Цікавою особливістю у диференціації наданої за угодою допомоги є, зокрема, спрямування їх на підготовку реставраторів.

          За словами спеціального посланника міністра закордонних справ Італійської Республіки Давіде Ла Чечіліа, проєкт відновлення центру Одеси містить три частини.

«Перша — реставрація Спасо-Преображенського собору, де поховано видатних людей Одеси й південного регіону України.

Друга — захист та цифровий облік 52 об’єктів культурної спадщини, що увійшли до Списку світової спадщини ЮНЕСКО під загрозою.

Третя — розробка майстер-плану з рекомендаціями щодо розвитку Одеси та залучення інших фондів та країн до відновлення».

Відновлення Спасо-Преображенського собору має найбільший резонанс та увагу. До зими 2024 року заплановано відремонтувати дах та закрити вирви від ракет. Об’єм виділених італійською стороною коштів на першочергові роботи – 500 тис. євро. Варто зазначити, що стосовно реконструкції Спасо-Преображенського собору Італія та Україна підписали 2 жовтня 2023 року окрему угоду.

Загальна сума, яка необхідна на відновлення храму, може становити декілька десятків мільйонів гривень. На цьому наголосив начальник управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради Федір Стоянов. Водночас, за інформацією видання О море, «відновлення храму відбувається за пожертви на рахунки благодійного фонду», ініційованого церквою.


Ремонтні роботи. Спасо-Преображенський собор. Соборна площа. 19.07.2024. Фото: Автор


Спасо-Преображенський собор. Соборна площа. 19.07.2024. Фото: Автор

Загалом Італія має чітко виражену провідну роль у процесі відновлення Одеси. Однак і інші європейські країни готові брати у цьому участь. Зокрема активно долучається Греція, яка акцентує допомогу на об’єктах, що мають історичні зв’язки з цією країною (наприклад, будинок Папудова та будинок Родоканакі).

Франція також долучилася до відновлення пам'яток культури. Відповідну заяву оприлюднив спеціальний уповноважений президента Франції з питань допомоги та відновлення України П’єр Ельброн. Так, було наголошено на розробці комплексу рішень для задоволення потреб у фахівцях з консервації пошкоджених архітектурних об’єктів

Можна зробити певний проміжний висновок. На сучасному етапі відбувається поступове відновлення, необхідне для підтримки пам’яток у належному стані. Власне, йдеться про реставраційні та консерваційні роботи. Це відновлення можна визначити, як тимчасові заходи, що певним чином ставлять на паузу подальші дії. Водночас увага з боку громадськості та медіа до процесу відновлення та залучення для цього потрібних коштів меншою не стає, хоча дещо фрагментується. Можливо, це пов’язано з тим, що війна триває, і в інформаційному полі весь час з’являються новини з інших міст, які стали об’єктами чергових ракетних обстрілів. Тому увага медіа до висвітлення процесів відновлення на рівні міста та регіону коливається. А це відповідно впливає на збереження уваги з боку потенційних донорів, благодійників, волонтерських організацій. Актуалізація питання відновлення, здійснення реставраційних робіт має мати «повний цикл» у інформаційному полі, і зокрема в медійному просторі. Це також дозволить втримувати рівень громадського контролю над процесом в цілому.

Архітектурні пам’ятки та освіта

Процес відновлення має ще один вимір. Зокрема, в Одесі до переліку пошкоджених історичних будівель потрапили і заклади освіти, які в них розміщуються. В таких випадках відбудова потребує особливого підходу, адже освітній процес не може перериватися, а учні повинні мати доступ до навчання офлайн. Наприклад, Одеська гімназія 26 водночас є освітнім закладом і пам’яткою архітектури, збудованою в 1891 році. Будівля постраждала внаслідок удару 14 серпня 2023 року. Хвилею від ракетного удару були пошкоджені стіни, двері, вікна. Наразі заклад відремонтовано.

Також до пам’яток належать такі освітні заклади, як ЗДО № 50 та одеський ліцей № 10. За даними  Української Служби Інформації ,згідно з відповідним рішенням Одеської міської ради від 21 лютого 2024 року № 1789-VIII ,  заклад потребував проведення антиаварійних робіт компенсуючого типу. Замовником робіт, за інформацією УСІ, виступила комунальна установа «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району міста Одеси». Обсяг витрачених коштів – 200 тис. гривень.

Щодо відновлення будівель, в яких розміщуються заклади освіти, суттєвою є допомога від місцевого самоврядування. Однак, коли пошкоджений освітній заклад є водночас культурною пам’яткою, необхідно додатково погоджувати документацію та кошторис із відновлення. За даними видання Odesa Online, «станом на 1 травня 2024 року  з бюджету міста Одеси виділено на ліквідацію наслідків руйнувань у освітніх закладах 26 924 16 гривень та вже освоєно 20 174 163 гривень». Зокрема, ці кошти спрямовані й на подолання руйнівних наслідків російських атак на освітні заклади-пам’ятки.

Висновки та подальші кроки

Одеса зазнає колосальних втрат в архітектурному фонді. Знищуються будівлі, що мають історичне та культурне значення. Вони належать до різних пластів історичної пам’яті міста і виконують важливу функцію на сучасному етапі: зокрема є музеями, освітніми закладами тощо. В умовах повномасштабної війни важко віднайти єдиний шлях для поступального відновлення. Продовження війни ставить нові цілі та завдання, масштабує рівень втрат архітектурних надбань в Одесі. Варварські обстріли не припиняються, а тому можна прогнозувати необхідність збільшення донорської допомоги та залучення добровільних пожертв на відбудову (реставрацію, консервацію тощо). 

Наразі держава та органи місцевого самоврядування задіяні у більш нагальному процесі надання коштів для фронту, і тому системна допомога відкладається на невизначений термін. Надання коштів від європейських донорів є важливою ланкою співпраці, і комунікація тут триває на  постійній основі. Нагальною є єдина погоджена державою, громадами та міжнародними партнерами модель щодо надання коштів на проєкти з відновлення, їхньої подальшої реалізації, контролю та моніторингу.

Велику увагу у відновленні архітектурних пам’яток в місті Одеса необхідно приділяти залученню комерційних структур, приватних власників, як вітчизняних, так і іноземних, наданню можливості поєднувати їхній бізнес-інтерес та інвестування в збереження будівлі, її автентичності. Європейська практика може стати у цьому сенсі корисною. Однак вкрай необхідно забезпечити відповідні умови. Йдеться про залучення інвесторів і у воєнний час, і для робіт після завершення повномасштабної війни.

У вимірі міжнародного сприяння відновленню можливі і бажані залучення урядової допомоги, розвиток співпраці з міжнародними інституціями та фондами, зокрема благодійним фондом World Monuments Fund. Серед європейських країн Італія наразі відіграє провідну роль у відновленні Одеси та області. В інформаційному просторі, у відкритих джерелах, максимально репрезентовано об’єм коштів, які надає італійська сторона.

Необхідно чітко визначити, що у воєнний час можливими є, передусім, лише протиаварійні та/або невідкладні консерваційні роботи архітектурних об’єктів, які мають історичне та культурне значення. Водночас необхідно зосередитися на підготовці та залученні до відновлення професійних архітекторів-реставраторів.

Ми створили цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.

 

Останні новини з категорії Аналітика

Чинники впливу на схильність до патерналізму серед українського населення

Що найбільше впливає на патерналістичні настрої українців, на основі даних громадської думки дослідив магістр соціології Ярослав Резнік
17 вересня 2024

«Не пустимо Україну в ЄС». Нова диверсія Путіна у виконанні Угорщини і… Молдови?

Подробиці чергової російської диверсії у виконанні угорського міністра на території Молдови – у статті Маріанни Присяжнюк для «Главкома»
10 вересня 2024

Аналіз законопроєктів №10249, №10177, №5344-д, №10439

Висновки та рекомендації, подані у звіті, ґрунтуються на серії експертних інтерв’ю та репрезентативному опитуванні громадської думки.
10 вересня 2024

Румунія прийде – порядок наведе. Навіщо Бухарест купує молдовський порт на кордоні з Україною

Маріанна Присяжнюк пояснює, чому наміри Бухареста придбати «Міжнародний вільний порт» Молдови, розташований у прикордонні України, Молдови,...
9 вересня 2024