Ірина БЕКЕШКІНА: Людей не цікавлять обрані ними депутати?
Ірина Бекешкіна,
директор фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва»
Побутує думка, що до нових виборів треба готуватися тоді, коли пройшли попередні. З часу проведення виборів у Верховну Раду минуло вже сто днів, тобто достатньо часу, щоб дослідити післявиборчу громадську думку. Так от проведені дослідження засвідчили, що абсолютна більшість (73 відсотки) вважають, що зробили на виборах правильний вибір. Навіть щодо тих партій, які не потрапили у парламент, скажімо, «Свобода» чи комуністи. Виборці усіх без винятку політичних сил, які пройшли у Верховну Раду, позитивно оцінюють їхню діяльність у новому складі парламенту.
Але ось яка цікава ситуація. І виборці, і загалом населення переважно не задоволені тим, як працює Верховна Рада в цілому. Причому незадоволені як виборці опозиціонерів – партії «Опозиційний блок» (незадоволених – 86 відсотків), так і партій, що належать до коаліції більшості: Радикальної партії Олега Ляшка (58%), «Самопоміч» (46%), «Батьківщина» (38%), Блоку Петра Порошенка (51%). Єдина партія, чиї виборці порівняно більш прихильно оцінюють діяльність Верховної Ради – це Народний фронт (41% негативних оцінок і 40% – позитивних).
Правда, довіри до парламенту практично не було протягом усього часу його існування. За винятком хіба що весни 2005 року, тобто після президентських виборів і перемоги Віктора Ющенка, коли були великі сподівання і різко зросли показники довіри до всього, у тому числі до нового уряду і старої Верховної Ради, яка була тоді на четвертому році свого існування. Але загалом дослідження фіксують низьку довіру виборців до того органу, який вони обирають. Отже, парадоксальна ситуація: виборці вважають, що вони зробили правильний вибір, але водночас незадоволені органом, який обрали.
Більше того, якщо подивитися на довіру до політичних партій, а в нас вибори наполовину партійні, то партії перебувають у самому кінці списку довіри. Мала втіха для партій: ще менше, ніж їм, населення довіряє судам і банкам. Партіям не довіряють, але за них голосують… Чому так і що з цим треба робити? На ці питання необхідно шукати відповіді. Можливо, не така мотивація чи не ті закони приймаються…
Щодо мажоритарної складової виборів. Мажоритарка залишається значною мірою тому, що народ хоче, аби вона збереглася. Людям здається, що є люди, до яких можна звернутися і які можуть допомогти. Ми знаємо, що коли, приміром, протікає кран, то пишуть якщо не президенту, то в крайньому разі народному депутату свого округу. Але, як виявилося, половина виборців не знає, хто був обраний депутатом у їхньому окрузі (знають 52%). Можна, звичайно, сказати, що значна кількість людей – пасивна і виборами не цікавиться і на них не ходить. Це так. Але ж чимало людей взяли участь у голосуванні, опустили в урни бюлетені за того чи того мажоритарного депутата і при цьому не знають, за кого проголосували. В усякому разі таких серед виборців – третина.
Майже вісімдесят відсотків населення не знають, як саме вони можуть зв΄язатися з депутатом, обраним по їхньому округу. Причому істотної різниці між виборцями різних політичних сил немає: найбільше обізнані з тим, як вийти на депутата, виборці партії «Блок Петра Порошенка» (29%), найменше – виборці партії «Батьківщина» (21%). Можна припустити, що люди своїми депутатами не цікавилися. Але, судячи з усього, не було й зустрічного руху з боку народних депутатів.
У цьому році з΄явилася тенденція, якої раніше не було: люди хочуть нового. Вони, як засвідчили дослідження громадської думки, задоволені тим, що обрали у парламент громадських діячів і військових. Причім задоволені виборці всіх політичних сил.
Отже, післявиборні опитування, проведені Фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» та соціологічною службою Центру Розумкова виявили цілий ряд цікавих фактів і нових тенденцій, які необхідно взяти до уваги організаторам і учасникам наступних виборчих кампаній, найближчою з яких будуть вибори у місцеві органи влади.
