Медіа
Перегляди: 1741
26 вересня 2012

Ірина Бекешкіна: Розчаровані всі й у всьому

"Розумієте, в західному регіоні є альтернатива, а на сході – немає вибору. Хоч сили на сьогодні приблизно рівні. Зараз інтрига в тому, хто більше своїх виборців заангажує до участі у виборах. І у Партії регіонів таких можливостей більше, бо їхній електорат живе у великих містах", - заявила в інтервю "Обозревателю" Ірина Бекешкіна – голова правління фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва.

- Пані Ірино, питання, мабуть, ключове: чому не зростають рейтинги опозиції?

- Я б сказала, що вони водночас і зростають, і падають. Тому виходить рівновага. Зростають з тієї ж причини, з якої зростають і рейтинги Партії регіонів – люди визначаються. А падають тому, що вперше у списках відсутнє прізвище Тимошенко.

- А як ваші інтерв’юери ставлять питання: "Чи голосували б ви за "Батьківщину" з урахуванням того, що там не буде Тимошенко"?

- Та ні, для чого? Вже є зразок бюлетенів, які і дають респондентам. Єдина відмінність наших анкет в тому, що у нас є варіант "важко сказати".

- І відсутність Тимошенко не перекрило навіть єднання опозиції?

- А це взагалі тут ні при чому. Єднання сталося набагато раніше. Інша річ, що всі експерти попереждали: просто приплюсовування рейтингів не буде. За нашими даними, кожен п’ятий симпатик "Батьківщини" негативно ставився до Яценюка і – навпаки – кожен п’ятий виборець "Фронту змін" негативно ставився до Тимошенко. (А в УДАРі таких, наприклад, була половина). Тому природно, що сума підтримки двох партій менша за їх електоральну підтримку по окремості. Інша річ: чи було таке єднання раціональним? Так, було. Бо інакше вони б знищували один одного, адже у них – один і той самий електорат.

- Яка ситуація на західній Україні? В регіоні, що завжди був оплотом опозиції…

- Не цілком коректне твердження, враховуючи, що західна Україна – не така й велика. В центральній Україні також є сильними позиції "Батьківщини"-"Фронту змін", а на заході, до речі, Партія регіонів має своє стабільне ядро – 10% підтримки.

- Он як? А за рахунок чого відбулося падіння рейтингу ПР?

- За рахунок їхньої вотчини. Це – Донецька, Луганська область, східна Україна, іншими словами. Напередодні минулих виборів рейтинг ПР там становив 60%, зараз – не більше 40%. Решта голосів йде або у "важко сказати", або – у "не піду на вибори". До опозиції ці голоси не перетекли. На заході ситуація складніша: 10% – у ПР, а на решті відсотків "топчуться" ОО "Батьківщина", котра є лідером електоральних симпатій, потім – УДАР, потім – "Свобода".

- Не так давно довелося інтерв’ювати Сергія Гайдая. Він говорив, що 49% громадян станом на вересень або не визначилися, за кого вони голосуватимуть, або не підуть на вибори. Це так і є?

- Насправді відсотків 40, 25 з яких на вибори не збираються, а 15% – не визначились.

- Це аномально низька явка?

- Ні. Бувала й нижча.

- 15% тих, хто не визначився, що робитимуть 28 жовтня?

- Розділяться на дві частини. Одна з них не піде на вибори, а друга таки за кого-небудь проголосують.

- Це зрозуміло. Але кому дістануться ці "резервні" голоси?

- Складно сказати. Але у більшій розгубленості перебуває виборець Партії регіонів, тому що переживає момент розчарування у своїй політичній силі.

- А виборець опозиції такого не переживає?

- Розумієте, в західному регіоні є альтернатива, а на сході – немає вибору. Хоч сили на сьогодні приблизно рівні. Зараз інтрига в тому, хто більше своїх виборців заангажує до участі у виборах. І у Партії регіонів таких можливостей більше, бо їхній електорат живе у великих містах. Ми пам’ятаємо, як це було колись – людей на дільниці звозили автобусами. Виборець же опозиції – значною мірою живе у селах, розкиданий і розпорошений…

- Профіль майбутнього парламенту і його більшість значною мірою залежатимуть від того, скільки фракцій пройде до Ради – чотири або п’ять, або навіть шість… Тому таким важливим є питання щодо шансів Тягнибока та Королевської. Як у них справи?

- Обидва підійшли впритул до виборчого бар’єру і ніяк його не перетнуть. Королевська досить швидко набрала 4 відсотки, тоді як Тягнибок йшов до такого результату, мабуть, років десять… Власне, всі передбачали, що присутність Андрія Шевченка дасть Королевській хоча б один відсоток, але наразі цього не сталося.

- А що зі "Свободою"?

- Ситуація складна. Можу припустити, що не всі її симпатики говорять нашим інтерв`юерам, що голосуватимуть саме за неї.

- А чи відповідає дійсності те, що кожен другий виборець в Україні не знає, що вибори проходять ще й за мажоритарною системою?

- Так. Місяць назад про це знали 48%, "щось про це чув" - 29%, "нічого не знаю" - 23%.

- Як же таке може бути? Адже зміни до виборчого законодавства приймалися ще бозна коли. Та й зараз увесь Київ засмічений мажоритарниками і їх рекламою – хіба цього можна не помітити? Про що свідчить таке незнаття?

- Про те, що вибори вкрай мляві. Про те, що виборець ними не цікавиться. Наприклад, в Києві зустріч з політиками як джерело інформації важлива лише для 1%, в Донецьку – для 9%. Але, в принципі, такими зустрічами мало хто цікавиться. Крім того, приблизно половина респондентів відповіла, що їх взагалі жодна інформація від кандидатів не цікавить.

- Розкажіть, будь ласка, виборець якої політичної сили якими джерелами інформації послуговується? Приміром, прихильники КПУ, мабуть, "споживають" лише телевізор та візуальну рекламу?

- Телебачення, звісно, лідер. Але серед комуністів 5% черпають інформацію з Інтернету і 4% - з соціальних мереж. Не такі вже вони і відсталі (сміється). Але взагалі не варто перебільшувати значення Інтернету. Лише 8% опитаних вказали Інтернет як основне джерело виборчої інформації.

- Це в цілому? По всіх партіях?

- Так. А якщо говорити про віковий зріз, то навіть серед молоді лише 14% бере інформацію про вибори з Інтернету… По регіонах вам цікаво? Ось Київ. Тут – 24%. У Донецьку – 1 %... Це, повторюю, не користувачі в цілому, а лише ті, хто передусім споживає виборчу інформацію саме з цього джерела. Телевізор у цьому сенсі в Києві користується попитом лише у 30% опитаних, по країні в цілому – у 50%.

- У 2002-му, а тим паче у 1998-му ніякого Інтернету як засобу агітації взагалі не існувало. Не кажучи вже ані про 1994, ані про 1990 рік. Тим не менш, виборець тоді був значно активнішим. Є тенденція до збайдужіння?

- Так, люди вкрай розчарувалися… Розумієте, донедавна одні розчаровувалися, а інші сподівалися. Спочатку надії покладали на Ющенка, потім "помаранчеві" у своєму лідерові розчарувалися, але надіятися почали прихильники Януковича. Тепер же розчаровані всі й у всіх. Так, всі збайдужілі. І на наше питання, чи принесуть вибори зміни на краще, більшість відповідає "ні".

- А ви не цікавились, чи готові виборці (бодай частина з них) вдаватися до протестних акцій, щоб захистити результати виборів?

- Якраз днями запустили великий блок питань, де ми запитуємо і про готовність до протестів, і про те, що вважати критеріями фальсифікації. Але результат буде не раніше жовтня.

- Це не ви досліджували питання, чи почувається українська нація щасливою, і отримали досить низькі цифри "щастя"?

- Ні, це міжнародне порівняльне дослідження, котре торкнулося багатьох країн… Бачите, наше розуміння щастя багато в чому "зав’язане" на матеріальному стані, бо ми є матеріалістами. Це те, що в принципі відрізняє європейців від азіатів та африканців. Вони там набагато бідніші і значно щасливіші, бо наша культура – це таки культура споживання. Перехід в світ постматеріальних цінностей відбувся у деяких європейських країнах, але лише тоді, коли вони стали багатими. У нас же цінності – європейські, споживацькі, а зарплати – африканські. Тому ми й виходимо нещасними. Бо лише тоді, коли досягається певний рівень матеріального забезпечення, воно просто перестає відчуватися і поступається місцем іншим пріоритетам. Але не раніше.

- Останнє питання дещо з іншої опери. Навіяне законом "про наклеп"…

-… жахливий закон, просто жахливий! Нам, прогнозистам, буває тяжко передбачити владу, бо інколи сподіваєшся на краще і мислиш лівою півкулею, а вони, вочевидь, мислять правою, бо керуються не так логікою, як імпульсами…

- Майже тими самими словами мені про непередбачуваність влади днями говорила Наталія Лігачова… Але повертаючись до закону. То як, соціологів теж можна посадити за наклеп? Як вам зараз працюється?

- Зараз нормально. Власне, як і при кожній владі. (Жартома додає: тьху-тьху-тьху!) . Поки на нас не наїжджають. Єдине, що у нас стабільно час від часу хочуть відібрати будівлю Інституту соціології, яка знаходиться в центрі. Але це так само відбувається при кожній наступній владі…

obozrevatel.com

Останні новини з категорії Медіа

DIF LIVE discussion — про «новий “мирний” план» Трампа, тиск на Україну та вигоду для Росії – Тарас Жовтенко та Марія Золкіна

Аналітики Фонду «Демократичні ініціативи» обговорили суперечливі «28 пунктів» нового «мирного плану» та їхній потенційний вплив на перебіг р...
27 листопада 2025

Путін відкриває другий фронт? Розбираємось в гібридних операціях Кремля проти східного флангу НАТО

Тарас Жовтенко пояснює, чому після візиту Путіна до Китаю Кремль активізував гібридні атаки проти східного флангу НАТО
13 листопада 2025

Миротворець року без Нобеля? Аналізуємо зусилля американського президента

Тарас Жовтенко аналізує миротворчі зусилля Дональда Трампа, його роль у російсько-українській війні та вплив на світову політику
30 жовтня 2025

Чи готове НАТО до відсічі російським провокаціям?

У черговому випуску подкасту «Червона лінія» безпековий аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Тарас Жовтенко коментує останні гібридні п...
14 жовтня 2025