Невидимі опори: визначення правових і соціальних потреб жінок-членів родин ветеранів та ветеранок
2014 року українське суспільство опинилося перед новими викликами. Вперше за свою незалежну історію країна ввійшла в стан війни, розв’язаної Росією на Донбасі, яку на той час називали АТО/ООС. Багато жінок та чоловіків долучилися до захисту своєї країни, однак поза фокусом суспільної уваги залишалася інша важлива частина суспільства – члени їхніх родин. Підтримка сімей ветеранів, їхній правовий статус, соціальні гарантії, доступ до послуг, а також визнання їхньої ролі в процесі реінтеграції військовослужбовців у мирне життя – все це потребувало і досі потребує комплексного осмислення та врахування у державній політиці. Попри очевидні потреби та виклики, питання системної підтримки сімей ветеранів так і не стало пріоритетом державних інституцій. Законодавчі ініціативи були фрагментарними, а програми підтримки – несистемними, що призвело до фактичної невидимості цієї цільової групи в суспільному й правовому полі.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну 2022 року лише загострило ці проблеми. Тисячі жінок – матерів, дружин, доньок і сестер – опинилися в ситуації, коли їхня підтримка для ветеранів стала критично важливою. Втім, саме ці жінки залишилися без належної допомоги з боку держави. Нестача інформації, складність навігації в бюрократичній системі, емоційне та психологічне навантаження, економічна вразливість – усе це формує щоденну реальність жінок, які несуть на собі тягар адаптації, піклування та підтримки ветеранів. У цьому контексті виникає образ «невидимих опор» – тих, хто завжди поруч, хто забезпечує стабільність і догляд, але чий внесок системно не визнається і не підтримується.
Особливої уваги потребує і той факт, що в українських реаліях статус ветерана не завжди означає завершення служби. Багато військовослужбовців продовжують виконувати бойові завдання, водночас залишаючись дружинами/чоловіками, доньками/синами, батьками чи партнерами, які мають родини, що проживають війну разом із ними. Проблеми таких родин складні й багатогранні, а за відсутності належної підтримки з боку держави їхній голос і досвід часто залишаються неврахованими.
Щоб краще зрозуміти виклики, з якими стикаються члени сімей ветеранів і ветеранок, а також їхнє бачення ролі сім'ї у житті військових, було проведено низку фокус-групових обговорень із жінками – членами родин ветеранів, а також глибинних інтерв’ю з самими ветеранами та ветеранками. Дослідження дозволяє виявити, які саме проблеми є системними, що в наявній системі підтримки працює, а що – ні, і наскільки члени родин можуть впливати на процеси адаптації та реінтеграції. Цей звіт є спробою зробити «невидимі опори» видимими – дати їм голос, визначити їхні потреби і сформулювати конкретні рекомендації щодо зміни державної політики у цій сфері.