Новий закон про Конституційний Суд консервує його політичну залежність

13 липня Верховна Рада ухвалила закон «Про Конституційний Суд України», що вперше врегулював діяльність цього органу окремим законодавчим актом. Він був покликаний привести функціонування Конституційного Суду (КСУ) у відповідність до нової редакції Конституції, що набула чинності ще 30 вересня минулого року.

Необхідність ухвалити закон про КСУ не викликала сумнівів ні в політичному, ні в експертному середовищах. З одного боку, попри те, що після Революції Гідності нинішній склад КСУ втратив значну частку своєї легітимності, його оновлення не було завершено, зокрема через неврегульовану процедуру добору суддів. З іншого боку, навіть після 2014 р. КСУ лишився політично залежним від суб’єктів його призначення, передусім від Президента Петра Порошенка. У результаті протягом останніх років КСУ не був здатен ефективно виконувати свої функції. Яскравим свідченням цього став той факт, що КСУ не ухвалив жодного рішення з початку 2017 р.

Найгостріша проблема, що потребувала законодавчого врегулювання, стосувалась гарантій незалежності суддів КСУ. Ухвалені в 2016 р. зміни до Конституції зробили крок уперед, визначивши, що суддів відбиратимуть на конкурсних засадах у порядку, визначеному законом. Однак норми нового закону не створюють належних умов для більшої незалежності суддів.

По-перше, закон дозволяє трьом органам, що призначають по шість суддів КСУ – Президентові, Верховній Раді та З’їзду суддів – формувати конкурсні комісії на власний розсуд. Таким чином, комісії, скоріше за все, будуть повністю залежними від політичних органів, що їх утворять, і тому обиратимуть політично лояльних суддів. По-друге, закон зовсім не врегульовує процедуру відбору кандидатів на посади суддів КСУ, що, знову ж таки, дозволяє президенту і парламенту керувати діяльністю конкурсних комісій і впливати на відбір кандидатур.

Проблемним залишається і процедура звільнення суддів КСУ. Нова редакції Конституції передбачила, що їх можна звільнити лише рішенням КСУ, і запровадила нову підставу для цього – грубе чи систематичне нехтування своїми обов’язками. Закон повторює це формулювання, однак не пояснює, що конкретно можна вважати такою підставою. Зважаючи на небезпеку того, що більшість нових суддів КСУ залишаться політично залежними від президента чи парламенту, ті з них, які демонструватимуть свою самостійність, опиняться під загрозою бути звільненими саме з такого невизначеного мотиву. У підсумку новий закон залишає діючих і майбутніх суддів КСУ украй вразливими до політичного тиску.