Олексій Гарань: Розчарований тим, що наш парламент не ухвалив постанови щодо Білорусі

У Білорусі набирають обертів протести, пов’язані з так званою перемогою на президентських виборах Олександра Лукашенка. Так, за даними білоруських опозиційних ЗМІ, в останніх акціях протесту взяли участь щонайменше 100 тисяч людей. Влада Білорусі силою намагається придушити протести, опозиція чекає санкцій ЄС проти офіційних осіб країни, а світова спільнота тимчасом обговорює, чи надасть підтримку Лукашенку, в тому числі військову, президент РФ Володимир Путін. 

«Детектор медіа» запитав у соціологів, політологів, філософів і журналістів, яку точку зору на події в Білорусі могла би просувати у світі Україна на противагу російській пропаганді. З повним текстом статті можна ознайомитися тут.

Олексій Гарань, професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва:

— Наша позиція — у білорусів має бути право вибору, вони самі мають обрати владу і свій майбутній шлях. Це і є ключовий меседж. Але це не є антиросійський меседж. Попри абсолютно безглузді заяви Лукашенка про начебто втручання України, «експорт Євромайдану», ми прекрасно розуміємо, що це не так, що це внутрішній білоруський протест, і ми бачимо небезпеки, пов’язані з подальшим розвитком подій, у тому числі з можливими проросійськими кандидатами. Але це вибір Білорусі.

Другий момент — Росія очевидно намагатиметься виграти за будь-якого сценарію: і при збереженні Лукашенка при владі, і при передачі влади від Лукашенка, а РФ спдіватиметься на те, що поставить свого проросійського кандидата. Тож є серйозна небезпека, що Росія намагатиметься посилити свій вплив у Білорусі. Також є загроза посилення агресивних намірів Росії щодо України. За будь-якого сценарію Росія  намагатиметься довести Заходу, що це її сфера впливу, і дуже важливо, щоби Захід на це не пристав, бо може бути така спокуса: «у Білорусі немає антиросійських гасел, може вони й далі хочуть мати гарні стосунки з Росією, Москва традиційно мала там великий вплив, не будемо сильно туди втручатися». Такий підхід буде небезпечним.

У цьому контексті, згадуючи наш досвід Євромайдану, який два місяці був повністю мирним протестом, варто нагадати, що протестувальнки просили санкцій навіть не проти Януковича, а проти людей навколо нього, керівників силових структур, які були задіяні в розгоні студентів, викраденні людей, вбивствах на Майдані. Та ми тих санкцій не дочекалися, персональні санкції щодо Януковича і його оточення були введені вже після його втечі. Тому я думаю, що в цій ситуації, коли в Білорусі вже реально пролилася кров, Захід має обрати рішучу стратегію. Зрозуміло, що якщо Лукашенко відчує, що Росія йому допомагатиме, то його не зупинить пролиття крові. І тому має бути стратегія таргетованих силових санкцій і проти Лукашенка, і проти силовиків навколо нього.

Можу лише додати, що я розчарований тим, що наш парламент не ухвалив постанови щодо Білорусі. Ми розуміємо, що позиція президента й Міністерства закордонних справ може бути більш обережною, але парламент має ширшу можливість для маневру і міг би підтримати постанову щодо права білорусів на вільний вибір.