Політичні пріоритети проти реальних потреб: до яких наслідків може призвести ліквідація МінТОТ – пояснює Марія Золкіна

У грудні 2024 року Кабінет Міністрів України ухвалив  рішення про перейменування Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій на Міністерство національної єдності. Новопризначений очільник цього відомства, Олексій Чернишов, заявив, що нова структура більше не займатиметься питаннями окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб (ВПО), а зосередиться на підтримці українців за кордоном. Про наслідки такого рішення для внутрішньої політики свою експертну думку в радіоефірі  «Радіо Донбас Реалії»  висловила Марія Золкіна, голова напряму «Регіональна безпека та дослідження конфліктів » Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва та дослідниця Лондонської школи економіки і політичних наук.

«Таке рішення уряду є однозначно політичним», — зауважила аналітикиня.  Вона пояснила, що з одного боку, це рішення продиктоване бажанням держави стимулювати повернення мільйонів українців, які перебувають під тимчасовим захистом у західних країнах. Але, з іншого боку, на жаль, внутрішньо переміщені особи та питання реінтеграції окупованих територій були фактично виключені з пріоритетів міністерства.

За словами Марії Золкіної, політична еліта України зараз не вбачає інтеграцію ВПО та жителів тимчасово окупованих територій як першочергове завдання.

«Ми бачимо велику різницю між тим, наскільки важливою була ця тема у 2019–2020 роках для команди Володимира Зеленського, і тим, як сьогодні вона практично зникла з порядку денного та стратегічних документів», — зазначила вона.

Аналітикиня також наголосила, що відсутність уваги до питань реінтеграції може бути пов’язана із політичним скепсисом щодо реалістичності цього процесу в нинішніх умовах.

 «Уряд, імовірно, вважає, що це нереалістично, і тому не варто витрачати на це ресурси. Натомість,  популізму і політичного орієнтування саме на українців за кордоном тут значно більше», – зазначила Марія Золкіна.

Вона нагадала, що Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій свого часу стало унікальним координаційним центром, який  більше, ніж будь-яке інше міністерство чи центральний орган виконавчої влади, розумів специфіку життя людей на окупованих і прифронтових територіях, а також потреби внутрішньо переміщених осіб. Хоча на це пішло кілька років, але  поступово міністерство зуміло налагодити ефективну взаємодію з місцевими адміністраціями, військово-цивільними адміністраціями та іншими органами влади.

«Наприклад, хоча Міністерство реінтеграції не мало повноважень самостійно щось змінювати в системі освіти, щоб врахувати інтереси дітей-абітурієнтів з окупованих територій, але робити пропозиції до Міністерства освіти, Міністерства фінансів, Міністерства соціальної політики та фактично підштовхувати інші міністерства займатися цим. Адже для ефективних пропозицій  необхідно добре розуміти  специфічні потреби дітей-абітурієнтів  з окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Саме цим МінТОТ  активно займається останніми роками».

Що стосується нового Міністерства єдності, то, на думку  Марії Золкіної, воно могло би  стати інституцією ширшого профілю, але однозначно не  виключати зі сфери своєї діяльності питань, пов’язаних із окупованими територіями та людьми, які там проживають.

Марія Золкіна акцентувала, що з інституційної точки зору   проблеми внутрішньо переміщених осіб не заперечуються державою, але фактично незрозуміло, хто за них  відповідатиме.

«Якщо раніше було зрозуміло, що це відповідальність Міністерства реінтеграції, то зараз відповідальність розмита в межах компетенції нового Міністерства з питань об'єднання українців, Міністерства розвитку громад та Міністерства соціальної політики. При такому колективному розпорошенні повноважень, відповідальності ніхто не буде нести», –  прогнозує вона.

Особливо тривожним, на її думку, є акцент на закликах українців за кордоном повертатися додому без забезпечення належних умов для їхньої реінтеграції.

«Значна частина українців за кордоном – це люди, які  змушені були тікати з тих територій, де або тривають бойові дії, або вже є окупація.  Це  по суті ті, хто повернувшись в Україну,  будуть внутрішньо переміщеними особами. Стимулювати їхнє повернення без гарантій безпеки, житла та соціального захисту – неможливо», – пояснила Марія Золкіна.

Не менш важливим є питання ситуації на тимчасово окупованих територіях та в прифронтових зонах, каже вона.

«Зараз рух через лінію розмежування практично відсутній. Але це не означає, що людям не потрібна буде якась допомога, якщо вони захочуть переїхати на підконтрольну територію. Плюс, є ще прифронтові населені пункти, де життя йде зовсім по-іншому. І незрозуміло, хто тепер буде за це відповідати», – розмірковує аналітикиня.

За словами Марії Золкіної, Україні необхідно продовжити роботу, розвинуту між 2014 і 2022 роками,  зокрема, щодо моніторингу та аналізу ситуації на тимчасово окупованих територіях.  Незалежно від прогнозів деокупації, ці території мають перебувати під постійним  моніторингом державних органів та експертів.

«Це має бути компетентний державний орган, який  би одноосібно збирав  і аналізував цю інформацію і робив пропозиції, особливо щодо молоді,  людей літнього вік та загалом прифронтових територій», –  підсумувала Марія Золкіна.