Пошук місця та ролі – знову на порядку денному громадянського суспільства
Ті радикальні зміни, які відбулися з переобранням нової влади в країні, по-новому ставлять проблеми й перед громадянським суспільством, яке в нових реаліях шукає своє місце, роль і механізми впливовості як на вдалу, так і на соціум загалом.
Про це 5 грудня під час щорічного Форуму розвитку громадянського суспільства "ТОЧКА НЕПОВЕРНЕННЯ" сказала директорка Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна. Захід, організований Всеукраїнською громадською організацією ІСАР “Єднання”, об’єднав понад 2500 учасників – представників громадського сектору, волонтерських і донорських організацій, представників бізнесу та влади, які зібралися, щоб визначитися з пріоритетами й трендами розвитку громадського сектору на найближчий рік.
Ірина Бекешкіна відзначила, що в суспільстві вже є стабільним позитивне ставлення громадян до громадських організацій. У серпні, коли проводилося загальнонаціональне дослідження громадської думки щодо розвитку громадського сектору в Україні, 50% громадян сказали, що в їхніх містах і селах громадські організації потрібні. Ще більш оптимістично, що 77% вважають, що держава повинна сприяти розвитку громадянського суспільства. Плюсом є і те, що люди позитивом вважають факт проходження до нової Верховної Ради великої кількості громадських активістів.
«До речі, порахували, що їх (представників громадського сектору – ред.) у новому парламенті 25%, – зауважила соціолог. – І люди вважають, що вони зможуть здійснити вплив на владу, що відбудеться якісне оновлення влади, і це стосується не лише Верховної Ради. Скоро відбудуться місцеві вибори, тому, я вважаю, що громадським організаціям треба брати в них активну участь, щоб мати можливість донести свої цілі та завдання і долучати людей до своєї діяльності».
Зі стабільних негативів за всі роки – від 2013-го і до сьогодні, – коли «Демініціативи» досліджували громадський активізм, це той, що всього до громадських організацій входять лише 7–8% українців.
Це недостатньо, щоб у суспільстві були здійснені важливі перетворення, каже Ірина Бекешкіна. Серед причин, чому люди не беруть участі в громадських організаціях, наймасовіша, це та, що їх взагалі не цікавить подібна діяльність. Так відповіло 38%, і ще 16% вважає, що їхня участь в ГО нічого не змінить.
Тим часом, каже експертка, на місцях зустрічаєшся з дуже цікавими та ефективними громадськими організаціями, про які в країні нічого не знають.
«Очевидно, треба кардинально змінювати наше ставлення до ЗМІ і намагатися максимально співпрацювати з ними, доводити інформацію про себе і свою ефективну діяльність, щоб люди побачили, що щось можна змінити», – рекомендує Ірина Бекешкіна і зауважує, що ще 13% респондентів відповіли, що реально не знають, як можна долучитися до діяльності ГО, адже ніхто цього їм не пропонував.
«Отже, «проблема 7%» стоїть вельми гостро, – акцентує Ірина Бекешкніа. – При цьому для громадського активізму є непоганий резерв – це десь 29% тих, хто не знає, як долучитися до діяльності ГО або вагається у тому, що їхня участь нічого не змінить. Саме з цим резервом і варто працювати», – переконана вона.
Тим часом сама довіра до громадських організацій не зменшується. Сьогодні їм довіряє 50% населення. Водночас після виборів змінилася довіра до політичних інституцій – вона різко зросла до Президента, Верховної Ради та уряду.
«Ще торік на запитання, кого громадяни вважають рушієм реформ, обрані інституції розміщувалися в рейтингу майже рівномірно. Серед них були громадські організації, волонтери, населення, президент, МВФ, західні країни як наші партнери. Сьогодні таких дієвих рушіїв реформ населення називає три – президент, причому з великим відривом, Верховна Рада та уряд. Решта інституцій одразу перейшли в категорію другорядних», – каже соціолог.
Тобто зараз сподівання громадян концентруються на новій владі. А громадському сектору треба активно працювати й знову доводити, що він також є ефективним рушієм демократичних змін в країні, підсумувала Ірина Бекешкіна.
