Путін заплутався у своїх «червоних лініях» — Тарас Жовтенко

«Червоні лінії» Кремля нічим не підкріплюються, жодних адекватних дій РФ не показує, адже Путін добре обізнаний про можливі наслідки. Він знає, що буде з ним, а також із російським угрупованням в Україні. Про це, а також про те, чому змінилося сприйняття Заходом ядерних погроз Кремля і чому дипломатія з позиції сили – єдиний спосіб вести політичний діалог з нинішнім російським режимом, в прямому етері телеканалу  FREEДОМ  розповів в.о виконавчого директора  Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, безпековий аналітик Тарас ЖОВТЕНКО.

Сприйняття Заходом ядерних погроз Кремля змінилося: про точку перелому розповів експерт з міжнародної безпеки

Ще до початку повномасштабної війни проти України Путін на зустрічі з президентом Франції Еммануелем Макроном визнавав, що в конвенційній, тобто неядерній зброї, Росія поступається Заходу. Це, по суті, означало, що у Москви немає інших гібридних інструментів проти країн Заходу, крім ядерного шантажу, каже  Тарас Жовтенко.  А після того, як на полі бою в Україні російська армія показала себе «другою у світі, тільки з кінця», тема ядерного шантажу залишилася єдиним елементом «гібридного нагнітання ситуації та конфронтації із Заходом».

«І коли Захід це ігнорує і діє за своєю стратегією, то це абсолютно повністю ламає весь стратегічний підхід Кремля. І видно, що російське військово-політичне керівництво вже не знає, що з цим робити. Навіть від штатних російських пропагандистів уже починають лунати такі думки: а навіщо тоді було креслити «червоні лінії», якщо потім ми про них або забуваємо, або говоримо, що то були «червоні лінії», а ми зараз бордові накреслимо... Тому що будь-які такі заяви, не підкріплені діями практичними, вони, грубо кажучи, нівелюють ті погрози, шантаж і гібридний інструментарій, на який так покладається особисто Путін і його оточення», - коментує аналітик.

На цьому тлі сприйняття Заходом ядерних загроз Кремля зазнало змін, упевнений він.

«Точка перелому тут була десь влітку 2022 року, коли Кремль був на піку всіх цих ядерних погроз у бік західних країн, і тоді західний світ був максимально, скажімо так, стривожений тим, що справді Росія може використати тактичну ядерну зброю у війні проти України», – вважає безпековий аналітик.

Він додає, що саме тоді США та їхні союзники, які мають ядерну зброю, «дали зрозуміти російському диктатору, яка доля чекає особисто на нього внаслідок використання тактичної ядерної зброї». Заходом було «відіграно» три сценарії: на випадки використання ядерної зброї в Україні, у разі використання її на нейтральній території, наприклад, у Чорному морі та проти країни-члена Альянсу.

«І за кожним із цих сценаріїв Путіну і його оточенню офіційно і неофіційно було доведено, що буде з російським угрупованням на території України, російськими військовими в Криму, з російською армією на території безпосередньо Російської Федерації, і якими засобами Захід буде це все демонтувати та в які терміни. Ми побачили, що Кремль розвернувся на 180 градусів, вони перевзулися в повітрі та почали розповідати, що ми й не планували ядерну зброю використовувати, ядерна війна – це така війна, яку виграти не можна, ми тільки конвенціональною зброєю здатні домогтися перемоги на території України. Насправді це був колосальний удар по цій стратегії ядерного шантажу Володимира Путіна», – наголосив Тарас Жовтенко.

Він також додав, що всім, хто спостерігає за подіями, що відбуваються в оточенні Путіна, і за його способом життя, очевидно, що російський диктатор «у рай не поспішає».

«У відповідь на ініціативи президента Франції Макрона <...> за необхідності відправити свої війська на територію України, <...> вкотре пролунало досить жорстко ядерне попередження з боку Кремля. Але відповідь президента Франції просто поклала на лопатки всю цю стратегію, тому що він сказав: добре, Росія постійно розповідає і натякає нам, що у неї є ядерна зброя, але я хочу нагадати, що у Франції теж є ядерна зброя... І після цього теж усе зійшло нанівець», – нагадав аналітик.

На його переконання, і це, і реакція Кремля на операцію Сил оборони України в Курській області тільки підтверджують західним країнам, що «червоні лінії» Путіна – «блеф і гібридний інструментарій, головною метою якого є інформаційно-психологічний вплив на військово-політичне керівництво західних країн».

«Якщо це ігнорувати і робити асиметричні кроки щодо самого Кремля і його гібридної шантажистської стратегії, то російське військово-політичне керівництво опиняється в ситуації, коли йому абсолютно нічого протиставити таким крокам Заходу. І це ще раз підтверджує, що Кремль абсолютно беззахисний проти того гібридного інструментарію, який він сам розробив, намагається використовувати проти Заходу. Але якщо ці інструменти повертаються проти самого Кремля і путінського режиму, ми бачимо, що військово-політичне керівництво Російської Федерації, її органи безпеки, збройні сили абсолютно безпорадні в цій ситуації і, в принципі, нічого не можуть із цим відяти», – наголосив Тарас Жовтенко.

Дипломатія з позиції сили – єдиний спосіб вести політичний діалог з нинішнім режимом РФ

Водночас лідери західних країн дедалі частіше заявляють про те, що Росія розуміє лише мову сили. І це насправді так, починаючи від рівня вищого військового та політичного керівництва РФ і закінчуючи індивідуальним рівнем окремих громадян Російської Федерації, зазначає Тарас Жовтенко.

«Тільки позиція сили і кроки, які підкріплені або конкретними діями, або конкретною демонстрацією сили... Тільки таку мову Кремль розуміє, і дипломатію тільки  таку, з позиції сили. Це єдиний спосіб вести якийсь політичний діалог, принаймні з нинішнім російським режимом», – упевнений він.

Серед таких кроків Тарас Жовтенко називає, наприклад, масштабні навчання з ядерного стримування під егідою НАТО, які вже стали традиційними і проводяться двічі на рік.

«У рамках цих навчань уже відпрацьовуються не якісь гіпотетичні сценарії. Американські бомбардувальники B-52, використовуючи інфраструктуру тих же нових північноєвропейських країн-членів НАТО, відпрацьовують виходи на курс, умовні пуски ракет по цілях на території Російської Федерації. Мається на увазі північна частина Росії, де розташовані база північного флоту, сховище з ядерною зброєю і основна інфраструктура, де розміщуються носії цієї ядерної зброї», – зауважив безпековий аналітик.

Навпаки, будь-яка спроба Заходу піти від ескалації сприймається Кремлем, як слабкість, і все більше лідерів демократичного світу це розуміють, вважає він.

«Характерна риса і нинішнього російського режиму, і історично влади в Росії... Які країни, які народи, вони не те щоб поважають, але з думкою яких рахуються і намагаються вибудовувати більш-менш рівні відносини? Це якраз ті країни і ті народи, від яких Росія історично дуже добре отримувала по зубах. Це турки, це японці, це німці, це французи, це британці, це американці. І щоразу, звичайно ж, російське керівництво і більшість російського населення мріє повторити, сподіваючись, що все-таки вдруге вдасться... Але якщо вони знову отримують по зубах, це викликає нову хвилю поваги, народної любові тощо», – коментує експерт.

На силі тримається і влада всередині Росії, нагадує він.

«Концепція сили – вирішальний аргумент у комунікації з російською владою і  більшістю російського населення. Вона діє і зовні, і всередині країни. Виходить така парадоксальна країна і парадоксальний народ», – підсумував Тарас Жовтенко.