Трамп хотів би, але є нюанс: чи справді США можуть вийти з НАТО

У Європі закликають готуватися до виходу Сполучених Штатів із НАТО, якщо Дональд Трамп переможе на президентських виборах. Таке бажання Трампа є цілком реальним, однак можливості у нього обмежені. Річ у тім, що президент США не може одноосібно ухвалити подібне рішення. Детально цю перспективу в етері 24 Каналу проаналізував  безпековий аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Тарас Жовтенко.

Трамп не може ухвалити рішення одноосібно

Видання The Telegraph опублікувало матеріал, в якому стверджують, що у Європі закликають готуватися до виходу США з НАТО в разі повернення Дональда Трампа у Білий дім. Крім того, можливе президентство Трампа викликає занепокоєння в Європі щодо продовження американської підтримки України та союзників по НАТО.

"Мовиться не про офіційний вихід (США з НАТО – 24 Канал), тому що не президент Сполучених Штатів ухвалює таке рішення. Для цього потрібне рішення і Сенату, і Конгресу. Якщо Трамп переможе і матиме ідею, щоб офіційно відкликати участь Америки у НАТО, йому доведеться чекати проміжних виборів до Сенату та Конгресу", – зауважив Тарас Жовтенко.
Річ у тім, що ще в першу каденцію Дональда Трампа як Конгрес, так і Сенат США розуміли, що чинний на той момент президент може ухвалювати ексцентричні зовнішньополітичні рішення, які стратегічно впливатимуть на зовнішню безпеку США.

Тому президенту Сполучених Штатів (незалежно, хто це) на законодавчому рівні заборонили ухвалювати одноосібні рішення про вихід із будь-яких міжнародних союзів чи організації. Тож якщо ж Трамп плануватиме вихід США з Північноатлантичного альянсу, муситиме формувати більшість у Сенаті та Конгресі, які б це рішення підтримали. Цей процес може затягнутися на роки.

Можливі маневри

Якщо говорити про практичну площину можливого президентства Трампа, то тут справді можуть бути нюанси.

"Специфіка 5-ї статті Вашингтонського договору не вимагає від кожної країни-учасниці НАТО відправляти війська чи надавати військову допомогу проти країни члена Альянсу, який зазнав збройного нападу 3-ї сторони", – пояснив Тарас Жовтенко.

Тож у випадку, якщо, наприклад, Росія навіть гібридно нападе на умовну країну Балтії, то це не означає, що всі 32 країни-члени Альянсу зберуть свої армії та підуть обороняти державу, що зазнала нападу.

Найпевніше, що за таких обставин воюватимуть 3 – 4 країни, усі інші ж – забезпечуватимуть логістику, фінанси, роботу ВПК тощо.

"Цей механізм налаштований на те, щоб ухвалювати унікальні рішення відповідно до кожної загрози, яка може постати перед Альянсом. Сполучені Штати завжди були наріжним каменем Альянсу у практичному військовому сенсі, але від них ніколи не вимагалося брати пряму участь у цій системі колективної безпеки. Тут Трамп і може маневрувати", – зазначив експерт-міжнародник.

Саме до цього і готуються європейські лідери. Щонайменше зараз намагаються максимально швидко розкрутити власні ВПК, щоб наповнити власні склади зброєю. У такий спосіб відповідно менше залежати від американців.

НАТО частково залежить від США

Є принципова відмінність між військово-технічним потенціалом Сполучених Штатів Америки та військово-технічним потенціалом європейських країн.

"У США на складах дуже багато і зброї, і боєприпасів. Це ядерна супердержава, яка має національні інтереси на глобальному рівні в усіх куточках планети. Для того, щоб ці національні інтереси, за потреби, підкріплювати зокрема й військовим потенціалом, потрібен відповідний військовий ресурс. У них він є", – наголосив Тарас Жовтенко.

Багато в чому на цей ресурс і покладається Північноатлантичний ресурс, аби забезпечити боєздатність власних армій та системи колективної системи назагал. Хоч, власне, це не означає, що Європейський Союз не має потрібного потенціалу. Він все ж може гарантувати безпеку Східного флангу НАТО та бути автономним від американського ресурсу.

Зауважимо, нещодавно Дональд Трамп заявив, що заохочуватиме Росію атакувати "недоброчесних" союзників по НАТО, які, на його думку, витрачають надто мало коштів на оборону.

"Звісно, НАТО покращили свої позиції порівняно з, наприклад, 2014 роком. Тепер з 32 країн-членів НАТО, 14 – витрачають 2% ВВП та більше на власну безпеку та оборону. Але зрозуміло, що це далеко не всі 100%. В часи свого президентства Трамп справді підштовхнув європейських союзників до розуміння безпеки у їхніх країнах та на Європейському континенті загалом", – зауважив аналітик.

До певної міри зауваження Трампа щодо витрат країн ЄС на оборону є об'єктивним. Однак подібні заяви через їхній маніпулятивний підтекст є більш деструктивними, ніж такими, що допомагають.