Україна могла отримати більше: у чому головні помилки Будапештського меморандуму – пояснює Тарас Жовтенко

Президент України Володимир Зеленський заявив, що нашій державі не варто було віддавати ядерну зброю в обмін на Будапештський меморандум, адже це було абсолютно безвідповідальне рішення. Історія із підписанням цього документу – досить складна. Є ціла низка умов та причин, які підштовхнули Україну до того, щоб погодитися на такий формат, однак наша держава могла отримати від партнерів значно більше гарантій. Таку думку 24 Каналу висловив безпековий аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Тарас Жовтенко.

Він  зазначив, що геополітичні реалії початку 90-х були зовсім іншими від тих реалій, від яких ми відштовхуємося зараз. Однак є питання, чи у цій ситуації Україна використала всі обставини по максимуму.

З одного боку, Будапештський меморандум став прямим наслідком геополітичної невизначеності США, які дуже злякалися розпаду Радянського Союзу. Американці хвилювалися за ядерний арсенал, який буде залишатися у пострадянських республіках.

«Ці фантомні геополітичні страхи американців були головним мотиватором того, щоб застрахувати себе по максимуму і нейтралізувати, так би мовити, ці потенційні гарячі точки, які для себе американці малювали. Я не кажу, що вони мали рацію, але це факт тогочасної геополітичної реальності, з яким ми, на жаль, нічого тоді зробити не могли», – пояснив експерт.

Однак, з іншого боку, Україна все-таки не використала цей страх американців. З такою подачею наша держава могла отримати набагато більше, ніж просто меморандум. Проблема у Будапештському меморандумі має кілька важливих моментів.

Насамперед меморандум як міжнародно-правовий документ – це не міжнародна угода, а лише декларація загальних намірів, яка навіть не є юридично зобов'язувальними для тих сторін, які її підписували. У документа немає обов'язкової частини про відповідальність сторін, якщо вони не дотримуються тих зобов'язань, які вони на себе взяли у контексті меморандуму.

Друга проблема полягає у тому, що справді можна було говорити про те, щоб певні види ядерної зброї Україна могла залишити. Звичайно, наявність стратегічної ядерної зброї з дальністю від 5,5 тисяч кілометрів і більше було б важко пояснити американцям. Однак можна було розглядати наявність тактичної ядерної зброї та засоби доставки з дальністю до 5,5 тисяч кілометрів.

Хоча у США дійсно було переконання, що з пострадянських республік варто максимально усунути ядерну зброю, бо в одній точці – у Росії її нібито буде легше контролювати. Але питання у тому, що цю ядерну зброю можна було обмінювати не на звичайний меморандум.

«Можна було б говорити, наприклад, про членство у НАТО як гарантію безпеки, як те, що ядерна парасолька над нами залишиться, але не буде червоної кнопки», – припустив  Тарас Жовтенко.

За його словами, наявність ядерного арсеналу – це не тотожна річ гарантіям безпеки. Ядерні країни також воюють, мають між собою конфлікти. Також є питання, чи змогла б Україна правильно розіграти факт наявності ядерної зброї, використати це як вплив на ситуацію, але при цьому не скористатися «ядеркою». Проте Україна могла б спробувати «вибити» для себе набагато більше бонусів та реальних гарантій безпеки.

«Парадокс, але Будапештський меморандум насправді діє, і він виконується. Просто формат його виконання дуже специфічний. Там написано, наприклад, що якщо Україні загрожує якась реальна воєнна загроза, загроза національній безпеці держави, то країни-гаранти зобов'язані проводити між собою консультації з приводу цієї загрози. Консультації ж періодично відбуваються», – підкреслив він.

Тому якщо формально підходити до оцінки цього документу, то він працює. Але чи влаштовує Україну такий механізм? Потрібно робити правильні висновки та розібратися у тому, які документи у міжнародному праві дають практичний результат, а які не дають, наголосив безпековий аналітик Фонду «Демократичні ініціативи».