Українці не хочуть диктатури – Олексій Гарань
Чого хочуть українці на третьому році Великої війни – щоб хтось прийшов із «залізним кулаком» і навів порядок, чи, навпаки, вони хочуть виборів і плюралізму? На це питання, спираючись на результати нещодавнього опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова, в інтерв’ю на YouTube-канлі «Шоубісики» відповів науковий директор «Демініціатив», професор політології НаУКМА Олексій Гарань.
– Ми поставили запитання: що для вас важливіше та ефективніше – виборна демократія, верховенство права та незалежна судова система, що забезпечать порядок у країні, чи «сильна рука». Результати показують, що більшість людей – 42% – обирають виборну демократію, верховенство права та незалежну судову систему. Водночас 19% вважають, що сильний політичний лідер і його політична сила повинні взяти на себе всю владу і відповідальність. Тобто 42% проти 19%. І тут варто сказати, що ми іноді неправильно трактуємо поняття «сильна рука», адже «сильна рука» не обов'язково означає авторитаризм. «Сильна рука» може функціонувати і в умовах демократії. Наприклад, на Заході ми мали таких сильних політиків, як Шарль де Голль, Тетчер, Рейган...
Водночас ми знаємо, що коли ти маєш всю владу в своїх руках, навіть якщо вона здобута шляхом демократичних виборів, то це створює певні спокуси. Тому я вважаю, що ми можемо радіти цьому результату.
До речі, українці не завжди відповідали на це питання однозначно. «Сильна рука» була досить популярною в нашій країні наприкінці нульових. Тоді це був найвищий показник. Кінець нульових – це коли наближалися вибори, які були демократичними, але які привели до влади Януковича. І найпопулярнішим варіантом відповіді тоді була «сильна рука» – 75%. В результаті люди обрали не так «сильну руку», як авторитаризм. Після цього цей показник залишався досить високим, але він поступово падав. Водночас, коли ми ставимо українцям запитання, що, на вашу думку, є більш ефективним – демократія чи, за певних обставин, авторитарні практики (таке запитання ми ставили восени 2019 року), то отримали відповідь – 64% за демократію проти 14% за авторитарні практики. І це дуже хороший результат, якому можуть позаздрити навіть демократичні країни. Водночас «сильна рука» також отримала досить високі показники в окремому питанні. Тобто люди вважають, що це можна поєднувати.
Проте коли дається вибір між демократією з незалежними судами, верховенством права, а з іншого боку – сильним політичним лідером, який може підкоряти все своїй волі, то люди чітко визначаються на користь демократії.
Тому я вважаю, що 42% проти 19% – це непоганий результат, тим більше, під час війни.
– Ваше дослідження свідчить, що майже у всіх вікових категоріях українці однаково хочуть демократії. Мало чим відрізняються в цьому питанні і макрорегіони.
– В принципі, так, але все ж є невеликі відмінності у вікових групах. Для старшого покоління більш характерна «сильна рука». Але розрив там невеликий. Близько 5-6%. Якщо дивитися по регіонах, то відмінності теж є, але вони не дуже значні. Якщо раніше ми говорили про полярні геополітичні орієнтації або різне ставлення до таких питань, як державність української мови, використання української мови тощо, то зараз все це повністю розмилося. Хоча, до речі, якщо говорити, наприклад, про українську мову як державну, то ці відмінності між регіонами вже у 2021 році були несуттєвими.
Нині війна значною мірою розмила ці відмінності. У нас було багато прихильників «русского міра», але зараз ця кількість різко впала. І це абсолютно зрозуміло, тому що представники «русского міра» першими потрапили під «русский мир» – під бомбардування і знищення цілих міст. Це і Харків, і Маріуполь... Тобто вони на собі відчули, що таке «русский мір».
