Видимі та незламні: ZMINA презентувала аналітичний звіт про вплив війни на жінок-активісток в Україні

Оригінал статті —  ZMINA

28 листопада 2025 року на Форумі “Жінки у правозахисті: війна, виклики і шлях стійкості” ZMINA презентувала аналітичний звіт про становище активісток, правозахисниць, журналісток і волонтерок в умовах російсько-української війни та воєнного стану.

 Тамара Марценюк, Ірина Юзик, Алла Бєлошенко, Людмила Тягнирядно

У дослідженні “Жінки в медіа та активізмі: виклики, ризики та можливості в умовах війни” проаналізовано спектр загроз, з якими стикаються жінки в громадському секторі: від фізичних атак і пошкодження майна до юридичного тиску, онлайн-залякувань, спроб дискредитації та кібернасильства. Значну увагу приділено гендерній специфіці переслідувань, що проявляється у спробах знецінити компетентність жінок, атакувати їхню репутацію чи використовувати сексистські образи.

У фінальній частині дослідження представлено комплекс рекомендацій для державних інституцій, міжнародних організацій та громадського сектору, спрямованих на підвищення безпеки, видимості та інституційної стійкості жіночих ініціатив.

Під час заходу авторки звіту та запрошені експертки детально обговорили соціальні тенденції, нові виклики та ризики, з якими стикаються жінки в громадському житті, а також можливі шляхи покращення безпеки та підтримки активісток у воєнний час. Зокрема, мова йшла про те, що попри ризики, жінки не припиняють своєї діяльності, не змінюють фокус активізму та навіть, навпаки, через війну розширюють його гуманітарним напрямом.

Жінки стали більш видимими в правозахисті і громадській діяльності

Жінки вже багато років формують основу правозахисної роботи — від Революції гідності до сьогоднішнього волонтерського та адвокаційного напряму, зазначила Тамара Марценюк, кандидатка соціологічних наук, доцентка кафедри соціології Національного університету “Києво-Могилянська академія”, авторка книги “Непохитні. Історія українського правозахисту в інтервʼю”.

Вона наголосила на важливості появи комплексних аналітичних звітів, що фіксують реальний стан жінок-активісток в умовах війни: “Це солідний текст і велике дослідження. Воно свідчить про те, що жінки є видимими в правозахисті в широкому розумінні цього слова”.

Науковиця підкреслила, що героїні дослідження не лише говорять про свою агентність та успіхи, а й озвучують загрози, які постійно змінюються. Найбільш відчутний тренд — зростання цифрового насильства та кіберпереслідувань: “На перше місце зараз виходять кіберзагрози, цифрове насильство. І держава поки не дає достатнього захисту — ці правопорушення здебільшого вважаються адміністративними, а довести їх дуже складно”.

 Тамара Марценюк

Марценюк також зауважила, що правозахисниці потребують якісної взаємодії з поліцією та місцевою владою — і результати дослідження свідчать про численні прогалини. Утім, ключовим ресурсом вона назвала мережування та солідарність.

“Саме мережування, взаємопідтримка й солідарність підсилюють правозахисний рух. В Україні є велика кількість громадських організацій та ініціатив — і активістки звертаються одна до одної по допомогу”, — сказала експертка.

Кожна активістка в Україні зазнавала переслідувань

Під час обговорення звіту аналітикиня Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва Алла Бєлошенко презентувала результати соціологічного дослідження про ризики для жінок-активісток в Україні і про вплив повномасштабного вторгнення на їхню діяльність.

Алла Бєлошенко

Опитування показало, що кожна активістка в Україні зазнавала переслідувань.

“Жодна респондентка не зазначила, що ніколи не зазнавала переслідувань. Абсолютно кожна учасниця глибинних інтерв’ю мала такий досвід”, — наголосила аналітикиня. 

За словами Бєлошенко, найчастіше йдеться про різні комбінації тиску, де психологічне насильство майже завжди супроводжує фізичні або гендерно вмотивовані атаки: “Навіть під час фізичних нападів завжди йде погроза психологічного насильства — погрожують сім’ї, дітям, близьким”.

Окрема частина виступу була присвячена новим викликам — штучному інтелекту, діпфейкам, ботофермам та масовому розповсюдженню фейків.

Аналітикиня підкреслила, що реакція держави є недостатньою — від неефективних розслідувань до відсутності спеціалізованої психологічної підтримки: “Держава докладає мало зусиль для захисту прав жінок-активісток. Досі немає навіть гарячої лінії, спрямованої на підтримку таких осіб”.

Водночас, попри ризики та тиск, жінки продовжують працювати й не відступають від своєї місії.

“Жінки продовжують займатися своєю діяльністю і не бояться. Понад половину респонденток відповіли, що не відчувають страху або відчувають його мінімально”, — повідомила Бєлошенко та додала, що солідарність та мережування — основна опора для жінок у секторі.

Окремий блок дослідження засвідчує, що повномасштабне вторгнення не змінило пріоритетів активісток, але додало нових напрямів — гуманітарної допомоги, підтримки ВПО та сімей військових.

Суспільство повернулося до старих практик нападів — і жінки знову перші під ударом

Правозахисниця, менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA Ірина Юзик зосередилася на результатах документування випадків тиску та переслідувань жінок-активісток і правозахисниць. Вона представила другий і третій розділи дослідження, підготовлені журналісткою та дослідницею Анастасією Роді.

Юзик зазначила, що ZMINA вже багато років веде системний моніторинг і документування переслідувань активісток по всій країні. Саме завдяки цьому сьогодні можна побачити загальну динаміку та зрозуміти, які форми тиску стали найнебезпечнішими: “Ми контактуємо з кожною активісткою, яка пережила тиск чи переслідування, проводимо глибинне інтерв’ю і документуємо випадок. Так складається велика база, яка показує, як усе змінюється з роками”.

За словами правозахисниці, у перший рік повномасштабного вторгнення Росії в Україну суспільство перемкнулося на інші пріоритети, на допомогу військовим і фронту. У цей час також практично не було нападів і переслідувань активістів на підконтрольних уряду України територіях. Однак у 2023–2024 роках ситуація почала змінюватися: “Наші опоненти навчилися жити в умовах війни та знову взялися за своє. Залякування, переслідування, погрози, дискредитаційні кампанії, знищення репутації, іміджу активісток. Знову в них з’явилися на це сили й час”.

 Ірина Юзик

Також Юзик детально зупинилися на різних формах тиску та погроз, які задокументувала команда ZMINA: “У дослідженні зафіксовано 32 окремих випадки жінок-активісток і журналісток, які сталися з липня 2024 року по червень 2025 року і були відібрані з набагато ширшої бази. До них належать різні види загроз: від російських обстрілів до фізичних нападів, пошкодження майна, кібербулінгу, перешкоджання професійній діяльності та SLAPP-позовів, тобто юридичних переслідувань”.

Насамкінець правозахисниця розповіла про допомогу, яку жінкам в активізмі надає Центр прав людини ZMINA. Станом на зараз організація за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) вже підтримала 68 жінок, серед яких 36 отримали правову допомогу, 37 — екстрену (частина жінок отримала обидва види допомоги). Екстрена допомога включала: релокацію з небезпечних регіонів, оренду житла, медичну та реабілітаційну підтримку, психологічну допомогу (у топі звернень), засоби захисту: бронежилети, шоломи, турнікети, камери спостереження та тривожні кнопки.

“Ми не лише документуємо — ми витягуємо жінок з небезпеки…  Активістки часто казали: це без перебільшення змінило моє життя. Допомога приходила в критичний момент — і давала сили триматися”, — поділилася Ірина Юзик.

 Людмила Тягнирядно

Модерувала обговорення Людмила Тягнирядно, журналістка онлайн-видання ZMINA та ведуча “Українського радіо”.

Трансляцію заходу можна переглянути на Facebook-сторінці Центру прав людини ZMINA: https://www.facebook.com/zmina.ua/videos/2014372702747649/

Ознайомитися з повним текстом аналітичного звіту “Жінки в медіа та активізмі: виклики, ризики та можливості в умовах війни” можна тут.

Фото: Валерія Мезенцева