Ядерні амбіції Польщі та дилема для НАТО: що стоїть за заявами Кароля Навроцького, пояснив Тарас Жовтенко

Заява президента Польщі Кароля Навроцького про те, що країні слід розвивати власний ядерний потенціал із дотриманням міжнародних норм, стала ще одним сигналом зі східного флангу НАТО про потребу переосмислення європейського ядерного стримування. Наскільки реалістичним є такий сценарій і що він означає для Альянсу, в коментарі Radio NV пояснив Тарас Жовтенко, безпековий аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.

На його думку, подібні заяви – це не ситуативна риторика, а відображення ширшої тенденції в Європі. 

«Насправді дуже хотілося б, щоб це була серйозна історія – і не лише в контексті Польщі, але й у контексті, наприклад, Фінляндії чи Німеччини», – зазначає експерт.

За його словами, дедалі більше країн Європи, особливо на східному фланзі НАТО, говорять про те, що з ядерним стримуванням у Європі  «треба щось робити».

Як пояснює Тарас Жовтенко, формально Росія не нападає безпосередньо на країни Альянсу, однак дозволяє собі агресивні дії поблизу його кордонів і поза межами НАТО – те, на що, за його словами, Радянський Союз свого часу не наважувався.

Це, на думку експерта, свідчить про те, що чинна модель стримування не працює повноцінно. Ключова проблема, як вважає аналітик, полягає в трансформації ролі США.

«Вашингтон від самого початку створення НАТО ревно оберігав свій статус-кво, свій ексклюзивний статус. Коли на початку 1960-х років Франція вирішила створити власну ядерну зброю й сформувати самостійний ядерний арсенал для оборони, це спричинило серйозний конфлікт між Парижем і Вашингтоном», – нагадав аналітик.

Попри це Франція створила власну ядерну зброю і від початку 1960-х до середини 2000-х років демонстративно залишалася поза військовими структурами НАТО. 

«Французька модель може стати мінімальною рольовою моделлю для сучасної об’єднаної Європи», – вважає експерт.

Тим більше, що останнім часом Франція активізувала консультації з Німеччиною про те, що французька ядерна зброя може доповнювати американський ядерний арсенал, розміщений на території Німеччини. Подібні формати обговорювалися також із Польщею та Фінляндією.

За словами Тараса Жовтенка, нині перед східним флангом НАТО стоїть стратегічна дилема:  дозволити окремим державам розробляти власну тактичну ядерну зброю в межах певних обмежень і інтегрувати її у спільну концепцію Альянсу, або  переформатувати ядерну стратегію НАТО, посиливши її європейським компонентом на базі французького та британського арсеналів.

«Я думаю, що Європа піде другим шляхом. Перший варіант означав би дуже явне порушення норм нерозповсюдження зброї масового знищення», – акцентував експерт.

Попри те, що Росія фактично знехтувала багатьма міжнародними правилами, це, за його словами, не означає, що цивілізований світ має відмовитися від базових принципів.

Водночас питання часу стає критичним. Тарас Жовтенко переконаний, що Росія «рано чи пізно, а скоріше рано, повернеться до ядерного шантажу» у протистоянні з НАТО. І якщо на той момент Європа не матиме власної чіткої стратегії стримування, вона ризикує опинитися в залежності від політичної волі Вашингтона.

«Якщо американське стримування у критичний момент не спрацює, це може стати запрошенням для путінської Росії продовжити повномасштабну війну вже проти європейців», – підсумовує експерт.